З-під неба злітають пілоти
До нашого світлого краю,
Я з піснею стану навпроти
І першого з них запитаю:
- Скажи мені, брате пілоте,
Кого ти найбільше кохаєш? -
Він скаже імення - шість літер,
Як сонце, як літо, як вітер, -
Ім'я те, як огняні ріки,
Влилося у серце навіки.
Піду до вишневого саду,
До спілого плоду і м'яти
І в серці сховаю відраду,
Як стану людину питати:
- Скажи, садівниче із саду,
Кого тобі вік пам'ятати? -
Він скаже імення - шість літер,
Як сонце, як літо, як вітер, -
Ім'я те, як огняні ріки,
Влилося у серце навіки.
Піду я від міста до хати,
Де вечора встояна тиша,
Де рідна схвильована мати
Маленького сина колише.
- Як хочеш малого назвати?
- Тим словом, що всіх найміліше!
І буде імення - шість літер,
Як сонце, як літо, як вітер, -
Ім'я те, як огняні ріки,
Влилося у серце навіки.
Землею від краю до краю,
Від степу по синії води
Ім'я те людей підіймає
На труд, на любов, на походи,
Землею від краю до краю
Несуть його в серці народи.
То - Сталін; імення - шість літер,
Як сонце, як літо, як вітер, -
Ім'я те, як огняні ріки,
Влилося у серце навіки.
